|
Результати пошуку конкурентоспроможність ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2011. Тищенко О. М. Конкурентоспроможність України у світових рейтингах (c. 3 - 8)
Стаття присвячена проблемі конкурентоспроможності країн і місці України у світовому співтоваристві. Розглянуті найбільш відомі рейтинги різних міжнародних фінансових і громадських організацій. Показано позиції України, її переваги й недоліки. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf - 
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2011. Кизим М. О., Хаустова В. Є., Доровський О. В. Кластерні структури в економіках країн світу (c. 24 - 32)
У статті розглядаються проблеми функціонування кластерних структур в економіках розвинутих країн світу. Аналізується кількість кластерів, цілі їх діяльності, особливості розвитку, побудови та державного регулювання та стимулювання їх діяльності. Наведено характеристику провідних кластерів розвинутих країн світу. визначено основні галузеві напрямки кластеризації економіки країн. доведено, що виважена промислова політика держави на основі кластерного підходу забезпечує високу конкурентоспроможність і стабільне економічне зростання країни. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2012. Ілляшенко С. М., Овчаренко М. І. Умови та особливості становлення корпоративної культури вітчизняних підприємств (c. 114 - 118)
У статті проаналізовано умови та особливості становлення корпоративної культури вітчизняних підприємств, в контексті цього авторами досліджено розвиток корпоративного сектора України, національні особливості економічної культури українців, конкурентоспроможність вітчизняних підприємств та глобалізаційні процеси. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2012. Петриківа О. С., Гунько Д. В. Теоретичні підходи до визначення поняття «конкурентні переваги регіону» (c. 107 - 114)
У статті проаналізовано теорії формування конкурентних переваг, визначено їх відмінні риси з точки зору різних підходів. Обґрунтовано актуальність дослідження поняття «конкурентні переваги регіону» щодо формування певного рівня конкурентоспроможності. Встановлено, що конкурентоспроможність є результатом, який фіксує наявність конкурентних переваг, а без останніх конкурентоспроможність не є можливою. Формування конкурентних переваг на регіональному рівні є важливою та необхідною передумовою щодо досягнення певного рівня конкурентоспроможності, а механізм формування конкурентних переваг регіону – актуальним питанням подальших наукових досліджень. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2012. Амосов О. Ю., Головко В. А. Формування моделі управління ефективністю діяльності підприємства (c. 115 - 120)
В умовах економічної нестабільності перед керівництвом будь-якого підприємства постійно виникає проблема підвищення ефективності його діяльності. Лише висока ефективність може забезпечити конкурентоспроможність підприємства, а внаслідок цього його благополуччя та комерційний успіх. Сучасна економічна ситуація диктує необхідність пошуку нових напрямів підвищення ефективності діяльності підприємств, аналізу причин і факторів, що стримують їх розвиток. Мету дослідження визначено як обґрунтування необхідності формування моделі управління ефективністю діяльності підприємства. Об’єктом дослідження є процеси формування моделі управління ефективністю діяльності підприємства. Предметом дослідження є науково-теоретичні аспекти моделі управління ефективністю діяльності підприємства. Досліджено існуючи моделі управління ефективністю діяльності підприємства, виявлені недоліки щодо єдиного підходу до управління ефективністю діяльності підприємства, запропоновано модель управління ефективністю діяльності підприємства, розглянуто етапи цільового управління, процеси, що відбуваються на них, та його переваги, проаналізовано вплив корпоративних цінностей на ефективне управління підприємством. Урахування авторських розробок та аналіз різних підходів щодо управління ефективністю діяльності підприємства дозволили сформувати модель ефективного управління діяльністю підприємства. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2012. Сапронов Ю. А., Костенко Д. М. Аналіз ринку нафти в Україні (c. 56 - 67)
У статті аналізується стан ринку нафти в Україні. Досліджено динаміку споживання нафти в Україні. Визначено основних споживачів та виробників моторного палива в Україні. Проаналізовано динаміку об’ємів переробки нафти. Досліджено динаміку експорту нафти з України. Проаналізовано попит на нафту сиру в Україні та визначено, що на нафтовий ринок України істотно впливає залежність вітчизняних виробників світлих нафтопродуктів від імпортних поставок нафти. Досліджено тенденції видобутку нафти в Україні та визначено їх неухильне зниження в останні роки. Проаналізована географічна структура імпорту нафти і нафтопродуктів сирих. Визначені основні їх імпортери в Україну. Проведено порівняльний аналіз попиту та пропозиції нафти на українському ринку на основі балансу ринку сирої нафти. Досліджені географічні, історичні та політичні умови торгівлі сирою нафтою в Україні. Проаналізовані механізми ціноутворення основних торгівців сирою нафтою в Україні та досліджена динаміка обсягів реалізації та цін на сиру українську нафту за даними аукціонів протягом 2012 р. В результаті аналізу національного ринку сирої нафти визначено, що: стала тенденція торгівлі сирою нафтою на ринку України обумовлена скороченням об’ємів переробки нафти, яке, в свою чергу, спричинене витисненням з національного ринку вітчизняного пального імпортом; основною причиною незадовільної конкурентоспроможності вітчизняного моторного палива є його якість, що не відповідає вимогам сучасних стандартів та не відповідна до нього ціна; низька якість моторного палива вітчизняного виробництва визначається переважним використанням для його виробництва низькоякісної (високосірчастої) імпортної (російської) нафти; в цілому конкурентоспроможність вітчизняної нафтопереробної галузі визнана низькою. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2013. Тищенко О. М., Хаустова В. Є., Бєляєв О. С. Оцінка конкурентоспроможності будівельних підприємств з урахуванням їх специфіки (c. 185 - 190)
У статті обґрунтовується необхідність підвищення конкурентоспроможності галузей і підприємств в умовах глобалізації економіки. Розглянуто сутність поняття «конкурентоспроможність підприємства». Проаналізовані типи конкурентних переваг. Розкрито складності, як властиві будівельній галузі, так і придбані в період переходу до ринку, а також пов'язані з цим проблеми оцінки конкурентоспроможності будівельних підприємств. Показано, що підприємства галузі функціонують в умовах, що об'єктивно склалися в перехідний період національної економіки, при цьому отримавши додатковий негативний імпульс під впливом фінансово-економічної кризи. Виділено основні завдання, вирішення яких передбачає оцінка рівня конкурентоспроможності будівельних підприємств. Розглянуто сучасні уявлення та підходи про оцінку конкурентоспроможності будівельних підприємств на новому економічному етапі з урахуванням специфіки будівельної галузі. Виділено основні групи показників, що застосовуються при оцінці конкурентоспроможності будівельного підприємства. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2013. Катишева О. Г. Характеристика діяльності підприємств паливно-енергетичного комплексу Росії з упровадження інноваційних технологій та обладнання (c. 66 - 71)
Конкурентоспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) Росії в даний час визначається ефективністю інноваційної діяльності. Технологічні інновації, здатні підвищити ефективність освоєння вуглеводнів, сьогодні розроблені та запропоновані для впровадження на всіх стадіях: від пошуку та розвідки до переробки нафти і газу. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2013. Чорнодід І. С. Соціальний конкурентний статус країни та засоби його підтримання (c. 172 - 177)
У статті розкрито категорію «соціальний конкурентний статус». Наголошено, що конкурентоспроможність все більше визначається чинниками соціалізації суспільства. Доведено, що соціальний конкурентний статус країни виступає характеристикою соціальної конкурентоспроможності національної економіки і забезпечується досягненням таких показників як соціальна безпека, людський розвиток, рівень і якість життя, рівень відповідності потенціалу організації «оптимальній» стратегії її розвитку. Розкрито позитивні та негативні риси міжнародного іміджу України. Запропоновано формулу для підрахунку соціального конкурентного статусу. Охарактеризовано такі категорії як «національний бренд», «міжнародний образ держави», «конкурентоспроможність нації», за визначеннями світових організацій. Запропоновано ефекти від забезпечення та підтримання високого соціального конкурентного статусу країни, що впливають на формування соціальних конкурентних переваг країн. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2013. Чечетова-Терашвілі Т. М., Малишко Ю. М. Вплив дерегулювання економіки в сфері малого підприємництва на місце України у світових рейтингах (c. 158 - 164)
У статті проведено аналіз ефективності здійснюваної політики дерегулювання економіки у сфері малого бізнесу в контексті визначення впливу результатів дерегуляції на конкурентоспроможність України у світових рейтингах. Визначено основні критерії оцінки рівня розвитку малого бізнесу, які присутні у структурі економічних індексів. Розглянуто динаміку складових міжнародних економічних індексів, які характеризують норми регулювання підприємницької діяльності, оцінюють умови реєстрації, господарювання та ліквідації суб’єктів малого бізнесу. З огляду на актуальність інтеграційних процесів у світі, проведено порівняльний аналіз позицій України в міжнародних рейтингах з країнами Європейського Союзу та Митного Союзу. Обґрунтовані основні проблеми політики дерегулювання економіки у сфері малого підприємництва, які призвели до зниження конкурентоспроможності національної економіки України на світовому ринку. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2013. Сочинська-Сибірцева І. М. Забезпечення надійності персоналу як фактор підвищення конкурентоспроможності (c. 299 - 304)
Мета статті полягає у визначенні сутності економічної категорії «конкурентоспроможність персоналу», виокремлення найбільш значимих факторів впливу на конкурентоспроможність персоналу та визначення конкретних шляхів підвищення конкурентоспроможності персоналу за рахунок забезпечення надійності працівників підприємства. У процесі вивчення та узагальнення наукових праць зарубіжних і вітчизняних вчених були систематизовані підходи до визначення поняття «конкурентоспроможність персоналу». У результаті дослідження були визначені фактори впливу на конкурентоспроможність персоналу, зокрема: готовність працівників до нововведень та надійність персоналу. Обґрунтовано, що ступінь надійності персоналу значною мірою залежить від обраної технології професійного відбору працівників. Одним із перспективних шляхів удосконалення системи професійного відбору є впровадження спеціальних психофізіологічних технологій, у тому числі поліграфних. Подальші дослідження доцільно проводити у напрямку розробки методики оцінки рівня надійності персоналу і побудови регресійних моделей залежності конкурентоспроможності підприємства від рівня надійності персоналу. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2013. Яцкевич І. В. Трансферна ціна: теоретичний і прикладний аспект (c. 312 - 317)
Сучасні умови розвитку підприємницької діяльності тягнуть за собою докорінне реформування відносин між суб'єктами економіки. Змінюються не тільки самі суб'єкти, а й форми їхньої взаємодії один з одним на підставі партнерських відносин. Одним з механізмів формування та розвитку партнерських відносин є трансферна ціна, що є передумовою систематизації теоретичних аспектів формування трансфертної ціни (поняття, сутність, учасники формування ціни) і визначення механізму їхнього розрахунку з урахуванням зміни підприємницького середовища (індекс споживчих цін, конкурентоспроможність, життєвий цикл та просування продукції (робіт, послуг) на ринку). При формуванні трансфертної ціни між учасниками-партнерами в нинішніх умовах можна виділити три основних етапи: аналіз доцільності впровадження або використання ціни, визначення та аналіз факторів, що впливають на формування ціни, визначення та впровадження методики розрахунку трансфертної ціни на підприємстві. Автором у статті рекомендується методика розрахунку трансфертної ціни між учасниками-партнерами. У статті розглядаються переваги та недоліки державного регулювання трансфертної ціни, а також запропоновано рекомендації щодо ефективного впровадження змін у Податковому кодексі України. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2014. Филиппова І. Г., Сумцов В. Г. Соціальна відповідальність держави і бізнесу як чинник конкурентоспроможності і економічного зростання (c. 163 - 172)
Роль соціальних чинників в економічному розвитку країн і націй сьогодні вже неможливо ігнорувати. Проте мета, яку ставлять перед собою автори, не в доказі цього вже досить очевидного факту. Основна гіпотеза, яка висувається і обґрунтовується в статті, полягає у тому, що рівень соціальної відповідальності держави і бізнесу найбезпосереднішим чином відображається на конкурентоспроможності національної економіки і перспективах економічного зростання. Автори виходять із трьох досить очевидних припущень: перше – в ринковій економіці основним чинником конкурентоспроможності є розвиток підприємництва, друге – конкурентоспроможність є умовою експортно-орієнтованого економічного зростання, третє – всі перераховані «інгредієнти», включаючи економічне зростання, «замикаються» на одному ключовому показнику – продуктивності праці, і основна проблема полягає в чіткій ідентифікації причинно-наслідкових зв'язків між ними. Отже, продуктивність праці є «ядром» системи «конкурентоспроможність – економічне зростання». Автори розглядають продуктивність праці як функцію трьох аргументів: фізичного, людського і соціального капіталів. Причому перші два аргументи є пасивним потенціалом економічної системи і характеризують рівень розвитку продуктивних сил, і лише соціальний капітал, який відображає рівень розвитку виробничих відносин, характеризує реальні можливості економічної системи щодо реалізації її пасивного потенціалу, тобто є активним потенціалом системи. Визначена таким чином функція продуктивності суспільної праці є по суті характеристикою суспільного способу виробництва. Вивчаючи вплив соціальних чинників на розвиток підприємництва, конкурентоспроможність і економічне зростання, автори виявляють внутрішню суперечність існуючого суспільного способу виробництва. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2014. Сендзюк М. А., Науменко І. В. Моделі збалансованої системи показників і технологій їх підтримки (c. 268 - 273)
Метою статті є проведення аналізу та дослідження систем управління підприємством і технологій їх підтримки, на основі якого необхідно встановити можливість і доцільність застосування моделі ЗСП на підприємстві. На основі проведеного аналізу постає потреба створення та впровадження моделі ЗСП для державного підприємства, яке виконує ремонт та будівництво вагонів. Модель повинна відповідати вимогам підприємства та враховувати специфіку його роботи. Дослідження комп’ютерних технологій підтримки ЗСП показали, що є багато варіантів програмних засобів західних, російських та українських компаній, але впровадження систем відбувається лише в крупних компаніях, таких, як нафтогазова та телекомунікаційна галузі, банківські сфери, а також у транспортних фірмах-монополістах. В першу чергу, це зумовлено тим, що більшість менеджерів не знає про існування таких програмних засобів. Упроваджень на державних підприємствах залізничного транспорту ЗСП ще не було, тому пропонується впровадження ЗСП на підприємстві з ремонту та будівництва вагонів, що підвищить конкурентоспроможність даного підприємства. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2014. Самойлік М. С. Методологічні засади оптимізації стратегії забезпечення ресурсно-екологічної безпеки регіону (c. 187 - 196)
Проблема забезпечення ресурсно-екологічної безпеки, підвищення ефективності використання природно-економічного потенціалу території є однією з пріоритетних для кожного регіону України. Тому в статті розроблено та науково обґрунтовано методологічні засади оптимізації стратегії забезпечення ресурсно-екологічної безпеки регіонів України, орієнтованих на підвищення ефективності використання природно-економічного потенціалу території, ресурсозбереження та ресурсозаміщення, що включають: ідентифікацію небезпеки та визначення зон ресурсно-екологічної безпеки, що дозволяє вибрати першочергову стратегію забезпечення ресурсно-екологічної безпеки регіону; заходи забезпечення достатнього рівня ресурсно-екологічної безпеки регіону на основі оптимізаційних економічних моделей і комплексної оцінки альтернативних сценаріїв; коректування і узгодження рішень. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали результати фундаментальних і прикладних досліджень у галузі економічної теорії та регіоналістики, екологічної економіки, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених із питань управління ресурсним потенціалом регіону. При цьому реалізація запланованих стратегій і заходів дозволить: покращити ресурсозабезпеченість і конкурентоспроможність регіону, отримати додатковий дохід від вторресурсів; зберегти первинні ресурси та покращити їхню якість; повернути забруднені землі у господарський обіг регіону; зменшити ризик для здоров’я населення від негативного впливу відходів; покращити соціально-психологічний клімат у регіоні; забезпечити збереження і відновлення довкілля регіону, природного стану екосистем. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2014. Маркіна І. А., Маховка В. М. Антикризове управління туристичними організаціями і підприємствами як засіб формування їхніх конкурентних переваг (c. 205 - 210)
Мета статті полягає у дослідженні антикризового управління туристичними організаціями і підприємствами як засобу формування їхніх конкурентних переваг на різних рівнях управління. В результаті аналізу та узагальнення праць вітчизняних і зарубіжних науковців було визначено основні особливості розвитку туризму (на основі досвіду Чехії, Болгарії, Польщі, Туреччини тощо), систематизовано основні напрями підвищення конкурентоспроможності туристичної діяльності та запропоновано заходи антикризового управління туристичними підприємствами й організаціями. В результаті проведеного дослідження було проаналізовано сучасний стан розвитку та проблеми туристичної діяльності в Україні. Обґрунтовано доцільність застосування антикризового управління на вітчизняних туристичних підприємствах і організаціях. Запропоновано антикризові заходи розвитку туризму, а саме: стратегічного, фінансово-економічного, організаційного, інноваційного, інвестиційного, маркетингового, кадрового характеру на рівні підприємства, регіону, держави, що сприятимуть вирішенню наявних проблем, а також підвищенню конкурентних переваг туристичних організацій і підприємств. Основними перспективами подальших наукових досліджень у даному напрямі є визначення стратегічних напрямків розвитку туристичної діяльності, конкретизація основних напрямків співпраці та взаємодії державних органів влади на регіональному рівні, ВНЗ, туристичних організацій і підприємств, що забезпечить конкурентоспроможність туристичного продукту на міжнародному і вітчизняному ринках, раціональний розподіл та використання туристичних ресурсів. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2014. Тимошенко О. В. Основні напрями зміцнення фінансової безпеки України (c. 154 - 160)
Метою статті є аналіз сучасних підходів до оцінювання рівня фінансової безпеки як основної складової економічної безпеки. У статті запропоновано авторську методику оцінки рівня фінансової безпеки в розрізі основних її складових, а саме: банківської, бюджетної, податкової, боргової, грошово-кредитної та валютної, які розглядаються як найбільш репрезентативні і важливі. На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що більшість показників перевищують гранично допустимі значення безпечного рівня фінансової безпеки. Критичними є збільшення частки іноземного капіталу в статутному капіталі банківських установ, значення індикаторів зовнішнього боргу на одну особу перевищує норматив більш ніж у 4 рази, загальна сума державного боргу є вкрай небезпечною для економіки України. Автором розроблено заходи щодо зміцнення складових фінансової безпеки в перспективі з урахуванням воєнно-політичної ситуації розвитку України, що дозволить підвищити конкурентоспроможність економіки, забезпечить її сталий соціально-економічний розвиток і підвищить якість життя населення. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2014. Кизим М. О., Шпілєвський В. В., Хаустова В. Є., Антоненко С. В., Матюшенко І. Ю. Можливості і загрози від членства України в СОТ для металургійної галузі економіки в умовах співпраці з країнами ЄС і Митного союзу ЄврАзЕС» (c. 89 - 99)
У статті встановлено, що у 2012 р. металургійна промисловість залишалася однією з провідних галузей України (займала 16,0 % в обсягах промислового виробництва і 27,5 % в експорті товарів з країни), її масштабність і значущість для економіки країни після вступу до СОТ знизилася. Показано, що в період 2007 – 2012 рр. відбулося скорочення обсягу експорту металургійної продукції з України як у натуральному, так і у вартісному вираженні: в 2012 р. порівняно з 2007 р. питома вага продукції металургії в Україні впала як в експорті (в 1,53 рази), так і в імпорті (в 1,26 рази). Представлено дані щодо того, що металургійна продукція, яка експортується з України, має значно нижчу додану вартість ніж та, яка імпортується, а переважання ціни імпорту над ціною експорту має негативну тенденцію до збільшення. Доведено, що після вступу до СОТ для української продукції в цілому відбулись суттєве зниження тарифних ставок і лібералізація доступу на світові ринки, поряд із цим внутрішній ринок України став більш відкритим для імпортної продукції. Показано, що після вступу до СОТ питома вага українського експорту металургійної продукції до третіх країн, які не є членами ЄС і МС, у структурі загального експорту (у вартісному вираженні) збільшилася в 2012 р. проти 2007 р. на 1,4 %, тобто відбувається переорієнтація на торгівлю з іншими країнами. Проведений аналіз показав, що у період 2007 – 2012 рр. відбулося скорочення обсягів виробництва основних видів металургійної продукції, оскільки незбалансованість виробничих потужностей і асортименту продукції, що виробляється, сприяла зростанню імпортної залежності галузі та її експортної спрямованості при зростаючій ємності внутрішнього ринку, а через низький технологічний рівень продукції вітчизняного виробництва та низьку конкурентоспроможність підприємства галузі втрачають як зовнішні, так і внутрішні ринки збуту. Представлений прогноз свідчить, що у 2014 р. надлишок потужностей на світовому ринку металургійної продукції та висока конкуренція матимуть свій вплив, однак попит може зрости за рахунок відновлення економіки Єврозони, а також завдяки стабілізації і зростанню на ринках Північної Америки. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2014. Панасюк І. П. Особливості формування тарифної політики авіакомпанії (c. 305 - 310)
Метою статті є вдосконалення методичних підходів до процесу формування тарифної політики авіакомпанії при застосуванні тарифної сукупності як певного набору тарифів, що сформовані відповідно до однорідної спрямованості дії та відображають специфічні характеристики існуючого ринкового середовища.У статті розглянуто процес формування тарифної політики авіакомпанії як вагомої складової комерційної діяльності, що забезпечує конкурентоспроможність авіакомпанії на ринку авіаційних перевезень і позитивні фінансові результати. Розв’язання проблеми ефективного тарифоутворення за мінливих умов ринкового середовища як економічного важеля зростання прибутку забезпечить підвищення ефективності діяльності авіакомпанії та досягнення певного рівня рентабельності, що допоможе вижити авіакомпанії в складних економічних умовах.У зв'язку з цим вирішення проблеми формування тарифів авіакомпанії при врахуванні її цілей, стратегій і методів визначає актуальність формування тарифної сукупності.Для узгодження основних бізнес-процесів авіакомпанії, визначення необхідних ресурсів, а також їхнього оптимального використання слід використовувати механізм, який дозволяє реалізувати конкретну мету авіакомпанії при різних взаємовпливах, сукупність її стратегічних завдань через ефективну тарифну політику. Механізм впливу являє собою багатоаспектний аналіз комплексних показників діяльності авіакомпанії крізь призму її стратегічних пріоритетів, прогнозованих прибутків, очікуваних витрат, ризиків реалізації тарифної стратегії з метою встановлення рівноваги інтересів усіх суб'єктів ринку, що зумовлює визначення доцільності реалізації тарифної сукупності та врахування комплексу пов’язаних із даним рішенням витрат.Проведений аналіз дозволяє зробити висновок щодо доцільності функціонування тарифної сукупності авіакомпанії, яка спрямована на зниження загальної суми витрат і підвищення вигоди,що досягається шляхом адекватного та своєчасного реагування на виникаючі ризики та можливі загрози.Тому кінцевою метою створення тарифної сукупності є характер і величина витрат, якіспрямовуються для здійснення виробничих процесів і відображають ступінь їхньої взаємодії та розмір отриманої економії авіакомпанією. Стаття написана англійською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2014. Салашенко Т. І., Феденко Г. М. Енергетична безпека України у сфері нафтопереробки (c. 141 - 152)
У статті представлені методичні положення з оцінки енергетичної безпеки України у сфері нафтопереробки, що ґрунтуються на індикативному, таксономічному видах аналізу, а також параметричній ідентифікації та забезпечують систематизацію чинників ризиків та стійкостей у сферах виробництва та споживання моторного палива. До локальних індикаторів енергетичної безпеки у сфері нафтопереробки віднесено частку нафти та газового конденсату у структурі первинної енергопропозиції, частку нафтопродуктів у структурі кінцевого енергоспоживання, індикатори енергетичної залежності від імпорту нафти та газового конденсату, нафтопродуктів, а також моторного палива, співвідношення видобутку до споживання нафти та газового конденсату, темпи зростання виробництва та споживання моторного палива, рівень завантаженості виробничих потужностей з нафтопереробки, вихід світлих нафтопродуктів, індекси Херфіндаля-Хіршмана за виробництвом та імпортом моторного палива. Проведене дослідження енергетичної безпеки України у сфері нафтопереробки у 2007 ? 2013 рр. дозволило дійти висновку про її передкризовий рівень із стрімким падінням до кризового стану, що пов’язано із докорінними змінами в ресурсному циклі моторного палива. Основними ризиками визнано відсутність достатніх запасів української нафти, неконкурентоспроможність підприємств галузі як за технологічним рівнем виробництва, так і за якістю продукції, низьку диверсифікованість виробництва та імпорту нафтопродуктів. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2015. Манойленко О. В., Кравченко С. М. Дослідження структурних зрушень у національній економіці як основа формування пріоритетів державної інвестиційної політики (c. 78 - 86)
Метою статті є визначення інтенсивності та швидкості структурних змін інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності в Україні для визначення пріоритетів у державній інвестиційній політиці при стимулюванні наукомістких конкурентоспроможних галузей національної економіки. У статті проводиться структурно-динамічний аналіз інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності. Проведені дослідження структурних зрушень у напрямках капітальних інвестицій за видами економічної діяльності в Україні свідчать, що в еволюційному ракурсі промисловість є найбільш стабільним їх реципієнтом. Незважаючи на значні структурні зрушення, які відбулися у зміні інвестиційних пріоритетів економічних агентів після кризи 2008 – 2009 рр., вони пояснюються кон'юнктурним характером швидкого отримання прибутку при вкладенні в об'єкти житлової нерухомості, промисловість залишається пріоритетним напрямком інвестиційної активності, що дозволяє отримувати значну віддачу на вкладений капітал у довгостроковій перспективі. Ґрунтуючись на твердженні, що конкурентоспроможність національної економіки пов'язана з випуском наукомісткої інноваційної продукції, що підтверджується досвідом розвинених країн світу, стимулювання інвестицій у наукомісткі виробництва є одним із головних пріоритетів державної інвестиційної політики. Отримані результати підтверджують на емпіричному рівні, що стратегічним пріоритетом інвестиційної політики держави має стати стимулювання розвитку наукомістких виробництв національної промисловості. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2015. Лазарєва О. В. Управління конкурентоспроможністю сільськогосподарського землекористування (c. 59 - 64)
Метою статті є обґрунтування теоретико-методологічних засад щодо управління конкурентоспроможністю сільськогосподарського землекористування, що базується на знаннях. У статті проаналізовано підходи до визначення терміну «економіка знань». Розкрито поняття «конкурентоспроможність землекористування». Викладено складові конкурентоспроможності землекористування. Запропоновано модель регіональної конкурентоспроможності землекористування, що формує стратегічні орієнтири конкурентоспроможності та умови її забезпечення. Викладено пріоритети розвитку землекористування, що базується на знаннях, його умови. Проаналізовано регіональні особливості аграрного виробництва. Розкрито переваги стратегії забезпечення конкурентоспроможності. Проаналізовано механізм регулювання конкурентоспроможності землекористування, що базується на знаннях. Доведено, що конкурентоспроможність землекористування слід розглядати з точки зору її інноваційності. Вказано, що тільки на основі економіки знань можна досягти тісної конвергенції сільськогосподарського землекористування як важливої умови його конкурентоспроможності. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2015. Скриньковський Р. М. Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства (c. 240 - 246)
У науковій статті представлено ключові аспекти діагностики конкурентоспроможності продукції підприємства. Розкрито сутність таких економічних категорій, як «конкурентоспроможність продукції підприємства» та «діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства». Визначено, що конкурентоспроможність продукції підприємства – це одна із ключових властивостей продукції, яка характеризується можливістю та здатністю досягнення потреб ринку краще, ніж конкуренти, та за менший, ніж у конкурентів, проміжок часу. З’ясовано, що діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства передбачає оцінювання стану та властивостей продукції, становища на ринку, попиту та ціни, а також подальших перспектив її перебування на ринку з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування і розвитку підприємства. Встановлено, що ключовими індикаторами діагностики конкурентоспроможності продукції підприємства є: а) показник ціни споживання продукції; b) частка продукції на ринку; с) показник якості продукції, який включає рівень безпечності продукції для споживача, рівень надійності продукції для споживача, рівень стандартизації та уніфікації продукції для споживача, рівень екологічності продукції для навколишнього середовища, рівень економного використання продукції для споживача. При проведенні діагностики конкурентоспроможності продукції підприємства рекомендується використовувати метод експертних оцінок. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2016. Власюк Т. О. Системні проблеми забезпечення конкурентоспроможності експортерів на зовнішніх ринках (c. 84 - 93)
Визначено ключові тенденції макроекономічного та макрофінансового характеру, під впливом яких формується конкурентоспроможність вітчизняних експортерів. Проаналізовано сучасний стан зовнішньоторговельного співробітництва вітчизняних експортерів та основні тенденції його подальшого розвитку. Досліджено системні чинники, що негативно позначаються на конкурентоспроможності вітчизняних експортерів на макрорівні та на рівні реалізації експортної діяльності; надано їх розширену характеристику. Запропоновано ряд рекомендацій, спрямованих на загальне покращення ситуації. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2016. Андрєєва В. Г., Сосновська О. О. Оцінка сучасного стану інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств реального сектора економіки України (c. 68 - 74)
У статті проведено аналіз основних показників, які характеризують сучасний стан інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств реального сектора економіки України. Проаналізовано капітальні інвестиції підприємств реального сектора економіки за видами економічної діяльності та їх структуру – за джерелами фінансування, найбільшу частку з яких займають власні кошти підприємств та організацій. Виявлено, що за останні роки спостерігається тенденція до збільшення обсягів коштів іноземних інвесторів; наведено, яких заходів вжито на загальнодержавному рівні з метою покращення інвестиційного іміджу України та збільшення обсягів залучення іноземних капітальних інвестицій до підприємств реального сектора економіки. Проведено аналіз основних показників інноваційної активності промислових підприємств і джерел фінансування інноваційної діяльності. Зазначено, що основними проблемами здійснення інноваційної діяльності підприємствами реального сектора економіки України є відсутність якісної системи фінансового забезпечення, дієвоі? правовоі? бази залучення коштів іноземних інвесторів і недостатній рівень розвитку суб’єктів фінансового ринку. Авторами зроблено висновок, що сучасний стан інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств реального сектора економіки України характеризується існуванням позитивних та негативних тенденцій, своєчасне врахування яких дозволить підвищити конкурентоспроможність суб’єктів цього сектора та забезпечити їх стійке функціонування. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2016. Матюшенко І. Ю. Технологічна конкурентоспроможність України в умовах нової промислової революції і розвитку конвергентних технологій (c. 108 - 120)
У статті розглянуто проблему підвищення технологічної конкурентоспроможності українських підприємств в умовах нової промислової революції на основі розвитку і впровадження передових конвергентних технологій. Наведено класифікацію промислових революцій, а саме індустріальної, технологічної, інформаційної та Індустрії 4.0, і встановлено, що ключовим фактором останньої є кіберфізичні системи для впровадження орієнтованого на споживача «Інтернету речей». Доведено, що становлення Індустрії 4.0 в розвинених країнах буде відбуватися через провідні виробничі технології (ПВТ), основними характеристиками яких є технологічне заміщення, автоматизація, кастомізація, локалізація та економічна ефективність. Встановлено, що основними пріоритетними ПВТ до 2020 р. будуть: системи контролю виробничих процесів; багатомірне моделювання складних виробів; інтелектуальні системи управління виробництвом і робототехніка; системи створення і перетворення (вирощування) матеріальних об’єктів і 3D-друк; матеріали, ефективні при створенні перспективних виконавчих пристроїв (композиційні й ті, що проявляють свої властивості в малорозмірних структурах). Доведено що відбудова промисловості України на старій індустріальній основі неможлива, а створення нової промисловості на базі ПВТ Індустрії 4.0 можливе у таких напрямках: ІКТ (перш за все, в галузі розробки програмного забезпечення); нові композиційні матеріали із заданими властивостями; промислові нанобіотехнології (перш за все, біомедицина і фармація, нові аграрні технології); математичне моделювання для створення розумних виробничих систем; космічні дослідження і розробки (зокрема розробка перших ступеней важких ракет). Обґрунтовано необхідність розробки в Україні державних програм розвитку конкурентоспроможності на базі ПВТ, форсайтних досліджень технологічних пріоритетів, стимулювання високотехнологічного експорту. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2016. Побережна З. М. Оцінювання фінансово-ресурсних умов забезпечення конкурентоспроможності авіатранспортних підприємств (c. 184 - 191)
В матеріалі статті обґрунтовано методичну базу оцінювання фінансово-ресурсних умов забезпечення конкурентоспроможності авіатранспортних підприємств. Виявлено, що емісійна діяльність авіатранспортних підприємств є умовою їх ресурсної достатності, перспективної прибутковості та конкурентоспроможності. Запропоновано використовувати структурно-динамічний аналіз як методичну основу оцінювання результатів емісійної діяльності та подальшого прийняття рішень щодо фінансування за рахунок емісії корпоративних зобов’язань авіатранспортних підприємств, заходів із підвищення їх конкурентоспроможності. Доведено доцільність використання варіантного аналізу коефіцієнтів левериджу в процесі визначення структури капіталу авіатранспортних підприємств, за якої забезпечується їх конкурентоспроможність. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2016. Бочарова Ю. Г. Конкурентоспроможність інфраструктури країн світу (c. 6 - 12)
Метою цього дослідження є визначення та аналіз найбільш конкурентоспроможних країн світу за рівнем розвитку інфраструктури в цілому та окремих її складових. У статті розкрито значення та роль інфраструктури у забезпеченні економічного зростання та розвитку країн світу, їх конкурентоспроможності, вирішенні глобальних проблем людства (у тому числі проблеми бідності), підвищенні якості життя населення. Проведено аналіз стану та особливостей розвитку інфраструктури у світі та в Україні. На основі аналізу рейтингу глобальної конкурентоспроможності ВЕФ визначено найбільш конкурентоспроможні країни світу за рівнем розвитку інфраструктури в цілому й окремими її елементами. На основі розрахунку значення коефіцієнта кореляції Спірмена складено матрицю інтеркореляції показників конкурентоспроможності інфраструктури країн світу у 2010–2015 рр. (за методикою ВЕФ), визначено найбільш значущі детермінанти конкурентоспроможності країн за рівнем розвитку інфраструктури. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2017. Бервено О. В., Мірошниченко Ю. В. Стимулювання інвестиційної діяльності торговельних підприємств (c. 172 - 177)
Важливу роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства на ринку відіграє підвищення інвестиційної привабливості торговельних підприємств для зовнішніх і внутрішніх інвесторів та ефективне управління інвестиціями. Метою статті є аналіз сутності, особливостей формування та активізації інвестиційної діяльності торговельного підприємства та проблем, з якими воно стикається в цій діяльності. Запропоновано таке визначення інвестицій: це всі види грошових, майнових та інтелектуальних вкладень із метою одержання економічного або соціального ефекту в майбутньому з урахуванням можливих ризиків. Ефективність використання інвестицій знаходить відображення в таких підсумкових результатах, як фінансовий стан підприємства, його конкурентоспроможність, наявність нових перспектив і капіталізація ринкової вартості компанії, забезпечити які можливо не за рахунок збільшення абсолютної величини капіталовкладень, а за рахунок досягнення більшої ефективності на одиницю капіталу. Інвестиційна діяльність підприємства передбачає наявність у нього чітко сформульованої та досяжної мети, яка виступає основою його власного розвитку, потребує розробки комплексної інвестиційної стратегії. Авторами розроблено методичні підходи до вдосконалення інвестиційної діяльності торгових компаній, обґрунтовано провідну роль держави в активізації інвестиційної діяльності торгових підприємств, створенні умов для ефективної реалізації інвестиційного потенціалу підприємства. Сформовані в роботі пропозиції сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних торговельних підприємств. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2017. Кизим М. О., Салашенко Т. І., Хаустова В. Є., Лелюк О. В. Концептуальні засади зміцнення паливної безпеки національної економіки (c. 79 - 88)
Метою статті є обґрунтування концептуальних засад зміцнення паливної безпеки України за умов досягнення енергетичної незалежності від імпорту готових нафтопродуктів, забезпечення енергоефективності трансформації первинних паливно-енергетичних ресурсів у моторне паливо та забезпечення енергоощадності його споживання у транспортному секторі. Ключовими проблемами сфери користування рідким паливом в Україні є неконкурентоспроможність національного нафтопереробного комплексу, імпортна орієнтація українського споживача моторного палива, скудність розвіданих запасів рідких вуглеводнів на території України, монополізація транспортних маршрутів зовнішніх постачань сирої нафти. Розбудову паливного сектора України необхідно здійснювати на основі національної моделі паливної безпеки, яка передбачає збалансування кон’юнктури ринку моторного палива, забезпечення сталого розвитку паливного сектора та гарантування задоволення інтересів акторів ринку. Стратегічні цілі паливної безпеки визначені як енергетична незалежність, енергоефективність та енергозбереження. В статті проведено їх декомпозицію на операційному рівні та визначено такі необхідні складові: максимізацію національного нафтовидобутку; диверсифікацію зовнішніх постачань нафти за повної відмови від імпорту готових нафтопродуктів, збільшення виходу світлих нафтопродуктів; заміщення нафти національним енергопотенціалом, економія моторного палива на стадії його споживання. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2017. Казакова Н. А., Перепелиця А. С., Сідоров М. В. Інноваційний розвиток інформатизації готельного бізнесу в умовах глобалізації світового господарства (c. 21 - 25)
Метою статті є дослідження виявлення особливостей регулювання міжнародного готельного бізнесу за допомогою інформаційних технологій. Розглянуто вплив інформаційних технологій на управління готелем, оскільки він прямо пов’язаний із підвищенням ефективності роботи як окремо взятого менеджера, так і готелю в цілому, а також вплив на конкурентоспроможність на сьогоднішньому ринку. Проаналізовано використання комп’ютерних мереж, Інтернету й інтернет-технологій, програмних продуктів наскрізної автоматизації всіх бізнес-процесів готелю, які на сьогодні є не просто питанням лідерства та створення конкурентних переваг, але й виживання на ринку в найближчому майбутньому. Зроблено висновок про необхідність застосування інформаційних технологій як інструменту регулювання міжнародних бізнес-процесів готельного господарства. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2017. Герасименко О. О. Конкурентоспроможність робочих місць як передумова гідної праці: реалії економіки України (c. 33 - 39)
Метою статті є теоретико-прикладне обґрунтування конкурентоспроможності робочих місць як дефініції та компоненти забезпечення гідної праці. Наведено авторське трактування поняття «конкурентоспроможність робочих місць» та ознаки її прояву для різних сторін соціально-трудових відносин. Викладено пропозиції щодо вдосконалення методичної конструкції атестації робочих місць в контексті визначення складових їх конкурентоспроможності. Обґрунтовано необхідність реалізації низки заходів щодо створення нових високотехнологічних робочих місць і модернізації діючих з метою доведення їх рівня до конкурентоспроможного. Наведено результати аналізу часткових показників конкурентоспроможності робочих місць в економіці України за 2006–2015 рр. Доведено, що в умовах входження України до європростору домінантою в підвищенні конкурентоспроможності робочих місць є модернізація наявних робочих місць і доведення їх до рівня високотехнологічних і високопродуктивних. Зазначено, що теоретико-методичну основу для оцінювання рівня конкурентоспроможності робочих місць і визначення напрямів його підвищення формують концепт гідної праці та виокремлені на його основі індикатори дефіциту гідної праці. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2018. Шпак С. О. Потенціал розвитку в системі потенціалів промислового підприємства (c. 280 - 286)
Мета статті полягає в уточненні змісту та формулюванні методологічно строгого визначення поняття розвитку підприємства як ключової категорії теорії управління реструктуризацією промислових підприємств і основи для конструктивного визначення поняття потенціалу розвитку та його місця в системі потенціалів підприємства. Обґрунтовано, що несуперечливе філософській концепції розвитку трактування поняття розвитку підприємства повинно акумулювати уявлення про: конкурентоспроможність підприємства як здатності генерувати прийнятний прибуток на тривалій основі; потенціал підприємства як здатності до іманентно властивій йому діяльності, що характеризує сукупний результат такої діяльності, її граничні можливості; роль структури підприємства як системи у формуванні його граничних можливостей (потенціалів). Показано, що зазначеним вимогам відповідає визначення процесу розвитку як процесу цілеспрямованого переводу підприємства в якісно новий стан, що характеризується більш широкими можливостями генерування прибутку в прогнозованих умовах. При цьому інструментом реалізації процесу розвитку виступає структурна адаптація підприємства до нових умов функціонування, що, своєю чергою, свідчить про еквівалентність понять структурної адаптивності підприємства та потенціалу його розвитку. Обґрунтовано, що конкурентоспроможність підприємства визначається економічним потенціалом і потенціалом розвитку, які утворюють вищий рівень ієрархії потенціалів, побудова якої можлива на шляху декомпозиції зазначених потенціалів на їхні складові за ознаками виду діяльності підприємства. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2018. Завідна Л. Д. Стратегія забезпечення конкурентоспроможності підприємства сфери готельних послуг (c. 187 - 193)
Метою статті є дослідження процесу формування стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства сфери готельних послуг. Визначено зміст понять «конкурентоспроможність підприємства готельного господарства», «конкурентна перевага» та «конкурентна стратегія». Згруповано фактори, що впливають на рівень конкурентоспроможності готельних підприємств. З урахуванням проведеного аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища готельних підприємств побудовано матрицю SWOT-аналізу та запропоновано варіанти корпоративних стратегій для підприємств сфери готельних послуг. В рамках проведеного дослідження здійснено аналіз 21 підприємства готельного господарства з 10 областей України (Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Чернігівської) та м. Києва. З позицій системного підходу до конкурентоспроможності підприємства запропоновано систему факторів впливу на процес формування стратегії підприємства сфери готельних послуг. З урахуванням проведеного аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища готелів виявлено потенційні загрози та можливості з боку зовнішнього оточення, а також деталізовано слабкі та сильні сторони готельного підприємства, сформовано базову матрицю SWOT-аналізу. За результатами проведеного дослідження запропоновано такі варіанти корпоративних стратегій: стратегія «Максі-Максі», стратегія «Міні-Максі», стратегія «Максі-Міні» та стратегія «Міні-Міні». Правильний вибір стратегії забезпечить її повну реалізацію, що матиме позитивний ефект для подальшого розвитку й утримання провідних позицій готельного господарства на ринку. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2018. Самарець Н. М., Кравець М. О. Економіко-математичний аналіз виробництва олійних культур (c. 360 - 370)
Вирощування олійних культур і їх переробка слугують важливим джерелом надходження валюти у країну та одержання прибутку сільськогосподарськими виробниками. Вони мають високу конкурентоспроможність, забезпечують цінною сировиною харчову галузь і поживний корм для тварин. Проведені дослідження спрямовані на аналіз сучасних тенденцій стану ринку олійних культур в Україні та внеску в нього основних категорій господарств. Мета статті – дати статистичну оцінку виробництва соняшнику, сої та ріпаку сільськогосподарськими підприємствами та домашніми господарствами, для чого побудувати відповідні економіко-математичні моделі, а також визначити місце олійних культур в експортній продукції країни та новітні технології, що використовуються в цьому секторі економіки. Як емпіричні дані використано інформацію Державної служби статистики України та Державної фіскальної служби. Зазначено, що головна роль у виробництві олійних культур належить сільськогосподарським підприємствам, які мають більше можливостей для нарощування продукції. Проведені ранжування та кластеризація регіонів України за обсягами виробництва соняшнику, сої та ріпаку показали, що 10 областей України забезпечують виробництво 61,9 % олійних культур; 8 областей – 30,7 %; 6 областей – 7,4 %. Значну роль в українському агропромисловому комплексі (АПК) і, зокрема, у формуванні експорту олійних культур відіграють вітчизняні аграрні холдинги. Розраховані економіко-математичні моделі дали змогу зробити висновки щодо швидкості зростання врожайності олійних культур і коефіцієнтів еластичності обсягів їх виробництва за врожайністю. Побудовані лінії трендів і регресійні рівняння мають достатньо високі прогнозні якості, що дозволяє враховувати їх при обґрунтуванні альтернатив майбутнього розвитку агропідприємств. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2018. Оболенцева Л. В. Визначення факторів впливу на управління конкурентоспроможністю промисловості регіонів України (c. 112 - 119)
У роботі визначено фактори впливу на управління конкурентоспроможністю промисловості регіонів України на основі дисперсійного аналізу. Визначено сукупні значення результуючого показника та градацій фактора впливу для факторного аналізу промислових комплексів, наведено результати однофакторного дисперсійного аналізу Придніпровського, Слобожанського та Поліського регіонів за 2013–2017 рр. У результаті числового експерименту по знаходженню вагових коефіцієнтів факторів, що мають вплив на конкурентоспроможність промислових комплексів Придніпровського, Слобожанського та Поліського регіонів, виявлено фактори, що мають вплив на ефективність роботи промисловості. На підставі проведеного факторного аналізу зроблено висновок, що в роки кризи значення всіх показників змінюються непередбачувано, при стабілізації майже всі фактори демонструють тенденцію до повільного зростання. З’ясовано, що недостатнім для всіх регіонів є вплив найважливіших факторів – рівня капітальних інвестицій та інноваційної активності промисловості, що потрібно враховувати при побудові конкурентних стратегій управління регіональними промисловими комплексами. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2019. Мельник Т. М., Пугачевська К. С. Детермінанти імпортозалежності економіки України (c. 53 - 61)
Розглянуто актуальне питання формування ефективної системи регулювання імпорту з метою стимулювання вітчизняної промисловості та розширення експортного потенціалу України. Дослідження здійснено на основі аналізу обсягів імпортоспоживання в економіці України. Огляд наукових джерел у цьому напрямку вказує на те, що серед науковців ведуться дискусії щодо впливу імпорту на економічний розвиток. У невеликій кількості серед наявних робіт досліджено питання впливу тарифних і нетарифних обмежень на конкурентоспроможність продукції вітчизняного виробництва. Водночас потребують подальшого дослідження тенденції та наслідки зростаючої імпортозалежності економіки України. Проаналізовано динаміку зовнішньої торгівлі України, товарну та географічну структуру імпорту і напрями його використання на цілі проміжного, кінцевого споживання та валового нагромадження. Визначено причини та наслідки перевищення обсягів імпорту над внутрішнім виробництвом і розраховано показники відкритості національної економіки. Оцінено можливості імпортозаміщення в окремих видах економічної діяльності. Обґрунтовано пріоритетність поєднання стратегії імпортозаміщення з експортною орієнтованістю промислового виробництва на основі ефективного експорт-промоушн на зарубіжних ринках. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2019. Кобилинська Т. В. Світовий досвід статистичного оцінювання ефективності зеленої логістики (c. 209 - 215)
Метою дослідження є подальший розвиток теоретичних положень і висвітлення й обґрунтування світових підходів до статистичного оцінювання ефективності зеленої логістики в сучасних умовах трансформації світового ринку транспортно-логістичних послуг. Визначено, що зелена логістика, яка відповідає національним чи міжнародним екологічним регламентам, може посилити конкурентоспроможність експортерів і збільшити обсяг експорту. При цьому найважливішими факторами, що впливають на впровадження методів зеленої логістики в практичну діяльність, є саме екологічні норми. Індекс ефективності логістики істотно пов’язаний з показниками стану навколишнього середовища, проте в цей час, здається, немає ідеального показника для оцінки ефективності зеленої логістики. Саме тому, щоб забезпечити комплексну оцінку показників логістики певних країн та екологічної ефективності їх транспортного сектора, варто використовувати індекс ефективності зеленої логістики (ELPI), побудований за допомогою набору даних міжнародного індексу логістики (LPI), показника інтенсивності викидів СО2 транспортного сектора й інтенсивності споживання нафти, для кількісного аналізу. Покращення показників оцінки ефективності зеленої логістики сприяє укріпленню факторів міжнародної конкурентоспроможності, таких як поліпшення інфраструктури, підвищення якості логістичних послуг і активізація застосування сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності митних і логістичних можливостей відстеження. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2020. Губарєва І. О., Ярошенко І. В. Оцінка конкурентоспроможності обробної промисловості лісопромислового комплексу України та країн ЄС (c. 13 - 19)
Конкурентоспроможність лісопромислового комплексу (ЛПК) України – це агрегована конкурентоспроможність таких секторів, як: виробництво деревини та виробів з деревини; виробництво паперу та паперових виробів; виробництво меблів. Запропоновано здійснювати оцінку конкурентоспроможності виробництва за трьома видами економічної діяльності (виробництво деревини та виробів з деревини, виробництво паперу та паперових виробів, виробництво меблів), які входять у склад обробної промисловості і визначають рівень розвитку й ефективність функціонування ЛПК загалом та в Україні та країнах ЄС зокрема. Розроблено структурно-логічну схему дослідження конкурентоспроможності виробництва обробної промисловості ЛПК країни, яка передбачає оцінювання за такими параметрами конкурентоспроможності, як: рівень валової доданої вартості виробництва; матеріалоємність виробництва; енергоємність виробництва та імпортозалежність внутрішнього ринку, що дозволяє визначити як інтегровану кількісну характеристику досліджуваного явища, так і його складових з метою ідентифікації наявних проблем. Здійснено інтегральну оцінку конкурентоспроможності виробництва за видами економічної діяльності обробної промисловості ЛПК України та країн ЄС, за якою Україна посіла 22-ге місце серед 25 досліджуваних країн. Проведено кластеризацію країн ЄС, включаючи Україну, за значенням комплексних показників оцінки конкурентоспроможності виробництва окремих видів економічної діяльності ЛПК обробної промисловості за методом k-середніх. Україна увійшла до кластера, який характеризується низьким рівнем конкурентоспроможності виробництва окремих видів економічної діяльності ЛПК. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2020. Бабенко К. Є., Дячек О. Ю. Методичний підхід щодо визначення впливу факторів на підвищення конкурентоспроможності території (c. 175 - 181)
Мета статті полягає в обґрунтуванні методичного підходу щодо визначення впливу факторів на конкурентоспроможність території. Проведений аналіз та систематизація теоретичних положень і дослідження існуючих підходів до оцінки конкурентоспроможності території та визначення факторів впливу на її підвищення дозволяють підтвердити наявність трьох ключових груп факторів впливу: економічних, соціальних та екологічних. Обґрунтовано своєчасність розробки методичного підходу щодо визначення впливу факторів на конкурентоспроможність територій як важливої складової аналітичного забезпечення механізму формування політики збалансованого економічного розвитку територій. Застосування запропонованого підходу включає реалізацію певних послідовних етапів: визначення рівня конкурентоспроможності території (з використанням таксономічного аналізу); виявлення факторів впливу та об’єднання їх за групами (за допомогою факторного аналізу); виявлення взаємозв’язку між рівнем конкурентоспроможності території та факторами впливу (завдяки множинному кореляційно-регресійному аналізу). Визначено, що застосування запропонованого підходу дозволить не тільки виявити фактори, що негативно або позитивно впливають на конкурентоспроможність регіонів, але й здійснити прогнозування рівня економічного розвитку територій. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є моделювання сценаріїв збалансованого економічного розвитку територій, що дозволить виявити перспективні напрями підвищення конкурентоспроможності, визначити ефективність використання власних ресурсів території та об'єктивно оцінити результативність роботи органів. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2020. Дмитришин Л. І., Зварич О. І. Формування та аналіз пріоритетів економічного розвитку регіонів України в контексті їх ключових факторів успіху (c. 198 - 208)
Метою статті є формування множини пріоритетів економічного розвитку як ключових факторів успіху регіонів України та подальший їх аналіз. На підставі аналізу взаємозв’язку концепції економічного розвитку регіонів та рівня їх ключових факторів успіху встановлено, що чинники економічного розвитку регіонів лежать в основі побудови піраміди ключових факторів успіху і визначають конкурентну позицію регіону в національному чи глобальному масштабах. З іншого боку, економічний розвиток регіону забезпечується завдяки постійному зміцненню конкурентної позиції та підвищенню конкурентних переваг існуючих галузей та шляхом створення нових, високоефективних сегментів економіки. Окрім регіональних ключових факторів успіху, важливими є синтетичні показники, що дозволяють оцінити конкурентну позицію регіону незалежно від рівня його розвитку. Тому для просторового дослідження ключових факторів успіху запропоновано методичний підхід щодо оцінки фактичного та потенційного рівнів ключових факторів успіху регіону, а також оцінки диференціації регіонів за їх рівнем.Побудовано модель ключових факторів успіху регіонів України в довготерміновому періоді, результатом реалізації якої є класифікація регіонів за критерієм використання наявних і потенційних конкурентних переваг та, нарешті, оцінка економічного розвитку регіону. В цьому і полягає взаємозалежність досліджуваних понять: чинники економічного розвитку регіонів – конкурентоспроможність регіонів – економічний розвиток регіонів.Сформовано множину пріоритетів економічного розвитку регіонів України. Причому усі вони – як традиційні, так і сучасні – презентують регіони з точки зору більше інноваційного розвитку, ніж розвитку виробництва чи інвестицій. Дана сукупність містить інноваційну, соціальну та екологічну складові економічного розвитку – характерні підходу нової економіки, а не виробничу та технологічну, які притаманні відповідно виробничому та інвестиційному підходам. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2020. Полякова О. Ю., Хаустова В. Є. Аналіз тенденцій розвитку сільських територій та агропромислового комплексу у країнах ЄС і Україні (c. 39 - 54)
Метою статті є визначення тенденцій розвитку сільських територій та агропромислового комплексу у країнах ЄС і Україні.Згідно з метою дослідження було проаналізовано: темп приросту (зменшення) сільського населення у країнах ЄС та Україні; зростання рівня урбанізації у країнах ЄС та Україні; зміни у структурі населення країн ЄС за рівнями урбанізації території; динаміку співвідношення міського та сільського населенняу країнах ЄС; рівень зайнятості у країнах ЄС; питому вагу зайнятих у сільському господарстві; питомувагу сільського господарства, лісництва та рибництва у ВВП країн ЄС та України; розподіл країн ЄС за валовою доданою вартістю сільського господарства; розподіл сільськогосподарських підприємств країн ЄС за видами сільськогосподарського виробництва;використання земель для вирощування сільськогосподарських культур у країнах ЄС; структуру випуску продукції за напрямами сільського господарства країн ЄС; вартісну структура випуску рослинництва та тваринництва країн ЄС; структурусільськогосподарських підприємств (ферм) у країнах ЄС за обсягом використовуваної землі. За результатами аналізу визначено, що у цілому для сільських територій та аграрного сектору більш розвинених країн ЄС характерні проблеми старіння населення, екологічні проблеми земель і водних ресурсів, нерівномірність розвитку за регіонами. Для країн, які приєдналися до ЄС у 2004–2007 рр., проблеми сільських територій пов’язані із недостатньою розвиненістю інфраструктури, утому числі сфери послуг, також старіння населення, великою кількістю дрібних фермерських господарств, які потребують допомоги, втратою робочої сили на селі тощо. Спільними для країн ЄС та Українивизначено проблеми: депопуляція та старіння населення, спустошення віддалених територій, незадовільний стан базової інфраструктури, низька конкурентоспроможність дрібних сільгоспвиробників, мала кількість молодих фермерів, переважно низька кваліфікаціяробочої сили та забезпеченість обладнанням дрібних і малих господарств, значне екологічне навантаження на природне середовище. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2020. Кубах Т. Г., Журавка О. С. Політика України в розбудові вітчизняного інвестиційного клімату (c. 48 - 57)
Мета статті полягає у дослідженні основних тенденцій, які відбуваються в інвестиційному кліматі України, вивченні основних факторів, які мають як позитивний, так і негативний вплив на конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість вітчизняної економіки. У результаті аналізу було проведено оцінку позиції України в міжнародних рейтингах з інвестиційної привабливості, з’ясовано основні напрямки вкладання капіталу та визначено країн-інвесторів. Зазначено пріоритетні державні проєкти, які покликані збільшити обсяги якісного інвестиційного ресурсу. Водночас виявлено суттєві проблеми, що потребують негайного вирішення з метою унеможливлення гальмування побудови привабливого інвестиційного клімату для іноземного та вітчизняного капіталу. Систематизація ряду чинників дозволила наголосити на необхідності залучення в економіку держави не тільки фінансових ресурсів з інших країн, а й активізацію політики держави, яка б сприяла вкладанню українських коштів через систему стимулів і побудові правової держави. Інвестиціям у розвитку економіки країни належить одне з центральних місць, без них неможливе впровадження ні новітніх технологій, ні раціоналізаторських пропозицій, ні суттєвого зростання виробничого потенціалу суб’єкта господарювання, ні вирішення ряду соціальних проблем. Водночас активізація інвестиційної діяльності неможлива без сприяння нагромадженню внутрішнього фінансового ресурсу через систему, яка б стимулювала населення України до заощадження, а через інституційних інвесторів – до переливу капіталу до реального сектора економіки. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямку є визначення ступеня залучення держави у розбудову конкурентоспроможної економіки, а також усунення тих дисбалансів та екзогенних і ендогенних чинників, які мають дестимулюючий вплив на інвестиційний процес в Україні. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2020. Хлевицька Т. Б., Плевако Н. О. Науково-методичний підхід до вибору фінансової стратегії підприємства (c. 241 - 248)
Процеси ринкової трансформації економіки України визначили необхідність нових підходів до управління діяльністю вітчизняних підприємств, які б забезпечили їх фінансову стійкість і конкурентоспроможність, особливо в умовах недостатнього рівня генерування власних фінансових ресурсів і труднощів із їх залученням. За таких умов особливої актуальності набувають питання забезпечення стратегічного розвитку підприємств, що вимагає пошуку оптимальних методів вибору стратегій з урахуванням багатьох критеріїв та альтернатив. Метою статті є обґрунтування науково-методичного підходу до вибору фінансової стратегії підприємства, який ґрунтується на полівекторності та ґрунтовності розрахунків. В його основу покладено метод аналізу ієрархій як такий, що допомагає приймати рішення в складних, структурованих, багатокритеріальних та багатоальтернативних ситуаціях. В статті обґрунтовано необхідність глибокого аналізу узгодженості думок експертів з метою підвищення аргументованості та зваженості процесу вибору стратегії. Доведено доцільність широкого використання математичного апарату при розробці й оцінці якості реалізації обраних стратегій. Практична значущість застосування цього підходу полягає в підвищенні рівня обґрунтованості прийнятих стратегічних рішень та можливостях їх завчасного та своєчасного коригування шляхом диференціації критеріїв прийняття рішень і зміни стратегічних альтернатив. Запропонований підхід може бути застосований для формування стратегічного портфеля будь-якого підприємства незалежно від обсягів діяльності та форми власності. Його кінцевий результат вбачається в підвищенні якості стратегічного управління на вітчизняних підприємствах. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2020. Андріїшин Н. М. Виробничий потенціал газовидобувного комплексу: поняття, структура, фактори формування та використання (c. 265 - 272)
Обґрунтовано економічну сутність категорії «виробничий потенціал газовидобувного комплексу» з позиції системного підходу та сукупності факторів, що визначають можливість виконання газовидобувним комплексом (ГВК) покладених функцій. Визначено методичні підходи до трактування сутності та структури виробничого потенціалу з урахуванням особливостей газовидобування. Зазначено, що дослідження виробничого потенціалу слід починати з його виробничих функцій, які забезпечуються ресурсним потенціалом компанії. Взаємозв`язок факторів виробництва та ресурсів полягає в тому, що лише ресурси, які можуть бути використані у виробництві, вважаються факторами виробництва. Акцентовано увагу на тому, що успіхи газовидобувного комплексу сьогодні визначаються не тільки обсягом підтверджених запасів вуглеводнів і наявністю сучасних технологій чи видобувного обладнання, але головним чином – наявним інтелектуальним капіталом, до якого належать і провідні технічні працівники, і менеджмент газовидобувного комплексу, і програмісти, включаючи розроблене ними програмне забезпечення. Досліджено, що спроможність компанії ефективно використовувати інтелектуальний капітал є стійкою конкурентною перевагою у забезпеченні майбутнього збалансованого розвитку, оскільки інтелектуальний капітал ґрунтується на накопиченні та використанні специфічних знань, ідей та інформації, що властиві та мають цінність саме для конкретної компанії. Ефект від їхнього використання є результатом практичної реалізації цих знань, передачі молодим співробітникам компанії досвіду та взаємодії з партнерами й контрагентами. Інтелектуальний капітал сьогодні впливає на інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність ГВК більшою мірою, ніж матеріальні активи та фінансовий капітал. Тому виробничий потенціал газовидобувного комплексу не можна звужувати до його виробничих потужностей (матеріального капіталу). Зроблено висновок, що, виходячи з того, що ГВК являє собою систему підприємств та організацій різного функціонального призначення, його виробничий потенціал слід розглядати системно, комплексно оцінюючи за кількістю та якістю склад ресурсів, які створюють можливості для всіх структурних одиниць виконувати свої функції відповідно до стратегічних завдань розвитку. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2020. Козак К. Б., Орел А. М. Інтеграція управління конкурентною та інноваційно-інвестиційною поведінкою аграрних підприємств у парадигму сталого розвитку (c. 171 - 176)
Метою дослідження стало визначення перспективних напрямків управління конкурентною та інноваційно-інвестиційною поведінкою аграрних підприємств, іманентних глобальним тенденціям функціонування світової економіки, на основі дослідження еволюції парадигми сталого розвитку. Аналіз побудовано на гіпотезі, що пом’якшення впливу глобальних викликів в аграрній галузі, пов’язаних із процесами індустріалізації, забезпечення зростання ефективності виробництва і конкурентного потенціалу, потребує імплементаціє парадигми сталого розвитку в діяльність аграрних підприємств, що забезпечує гармонійний розвиток взаємопов'язаних складових: економічної, соціальної та екологічної. На основі оцінювання ступеня їх збалансованості виявлено недостатній розвиток соціальної складової, що стримує розвиток людського капіталу. Доведено, що нарощування соціальних активів аграрних підприємств, зміцнення конкурентного потенціалу тісно пов’язано зі змінами у соціальній підсистемі управління. В його рамках значущим фактором непрямого впливу визнано феномен організаційної культури. Розкрито напрямки трансформації процесів взаємодії суспільства і бізнесу в рамках парадигми сталого розвитку. Зроблено висновок про актуалізацію коригування місії підприємства відповідно до принципів соціальної відповідальності, під якою розуміється залучення соціальних і екологічних аспектів у діяльність бізнесу на ґрунті взаємодії між різними зацікавленими сторонами (групами впливу). Додержання принципів соціальної відповідальності впливає на конкурентоспроможність суб’єктів агробізнесу за такими напрямками: поліпшення іміджу та репутації брендів, підвищення обсягів продажів і лояльності споживачів до продукції компанії, зменшення показників плинності кадрів, налагодження партнерських стосунків з владою, полегшення доступу до засобів масової інформації, зростання зацікавленості інвесторів. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2020. Сагачко Ю. М., Тєшева Л. В. Інноваційна діяльність підприємств аграрного сектора як критерій ефективності його виробничо-господарського потенціалу (c. 217 - 223)
У цей час актуальним питанням для українських підприємств сільського господарства є необхідність раціональної організації виробничо-господарської діяльності. Оскільки сучасна економічна ситуація в Україні та в світі загалом висувають високі вимоги до якості виробленої аграрними підприємствами продукції. При цьому постійно змінюються попит на різні види сільськогосподарської продукції та витрати, що несе підприємство для її вирощування. Ринкове середовище конкурентних відносин характеризується наявністю складнощів у пошуку можливостей і ресурсів, забезпечення відповідного темпу розвитку підприємства та встановлення рівня цін, для визначення оптимального виробничого функціонування підприємства. Для цього необхідною умовою їх ефективності є вміла організація інноваційної діяльності відповідно до економічних умов регіону розташування підприємства. Розглянуто теоретичну основу інноваційної діяльності аграрних підприємств, а саме: досліджено особливості інноваційної діяльності та процес впровадження інновацій у виробничу діяльність. Також проаналізовано проблеми інноваційного розвитку аграрних підприємств України. Своєю чергою, у статті запропоновано пріоритетні напрями їх інноваційного розвитку. Також розглянуто SWOT-аналіз як метод визначення напряму майбутнього розвитку організації. Визначено необхідність оптимального поєднання виробничої та інноваційної діяльності, що в підсумку дасть змогу не лише постійно вдосконалювати виробничий процес і продукцію, а й діяти на випередження, що і є головною функцією керівництва організації. Визначено, що пошук напрямів інноваційних змін має бути системним. Тільки шляхом цілеспрямованого і організованого аналізу можливостей, які надає середовище господарювання, своєчасного і обґрунтованого залучення економічно вигідних для організації нововведень можна постійно поліпшувати її діяльність, підвищувати престиж і конкурентоспроможність. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2021. Безхлібна А. П. Сутність конкурентоспроможності приморських регіонів (c. 45 - 51)
Метою статті є визначення ключових теоретичних понять, пов’язаних із забезпеченням конкурентоспроможності приморських регіонів – дослідження сутності дефініцій «приморський регіон», «конкурентоспроможність», «конкурентоспроможність приморського регіону». Визначено ознаки та характеристики приморського регіону, розширено класифікацію конкурентоспроможності регіону, що допомогло у визначенні авторського трактування дефініції «приморський регіон». Приморський регіон – це адміністративно-територіальна одиниця, що географічно має вихід до морського узбережжя з власною акваторією, спеціалізується на приморських видах економічної та екосистемної діяльності, створюючи власний морегосподарський комплекс галузей з відповідною інфраструктурою, має специфічні соціальні проблеми й екологічні вимоги, культурну й історичну спадщину, в якій відображається морська тематика. Запропоновано розуміння приморського регіону за двома рівнями: приморські регіони як області та приморські регіони як територіальні громади, адміністративні межі яких поширюються до зрізу морського узбережжя. Встановлено, що конкурентоспроможність приморського регіону – це індикатори, які підкреслюють здатність регіону реагувати на зовнішні виклики, забезпечуючи використання екосистемного підходу до побудови оптимальної структури економіки регіону, подолання сезонності в туризмі та рекреації, ураховуючи специфіку морегосподарського комплексу, з метою підвищення валової доданої вартості, вирішення соціальних та екологічних проблем регіону, зберігаючи культурну та ментальну самобутність регіону для створення сприятливих умов для мешканців регіону. Для визначення концепції забезпечення конкурентоспроможності приморських регіонів необхідно здійснення не лише теоретичних узагальнень, а й проведення комплексної діагностики сучасного стану конкурентоспроможності, що неможливо без обговорення визначення елементів і складових конкурентоспроможності, за якими буде здійснюватися комплексне оцінювання. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2021. Березівський Я. П. Теоретично-методичні положення інституційного забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки: сутність, функції, завдання (c. 35 - 41)
Технологічна конкурентоспроможність економіки є досить динамічним поняттям, що пов’язано зі стрімким зростанням сфер виробництва та реалізації інновацій і технологій, котрі все більше посилюють власну значущість у забезпеченні соціально-економічного розвитку держави. Вивчено еволюцію наукових підходів до трактування інноваційної інфраструктури через низку системних особливостей інституційного забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки. Обґрунтовано змістове наповнення дефініцій «інфраструктура технологічної діяльності» та «технологічна інфраструктура». Досліджуючи розвиток інноваційної інфраструктури в умовах ринкового функціонування національної економіки, визначено загальні властивості інноваційної та ринкової інфраструктури. Зроблено висновок про пріоритетне значення інноваційної інфраструктури у технологічному зростанні галузей національної економіки. Доведено, що до найбільш поширеного підходу трактування інноваційної інфраструктури національної економіки варто віднести системно-функціональний підхід. Зроблено висновок, що більшість досліджень розкривають зміст функцій зазвичай інноваційної інфраструктури і менше уваги приділяється функціям і завданням інфраструктури технологічної конкурентоспроможності національної економіки. У контексті комплексного теоретичного визначення значення інфраструктури технологічної конкурентоспроможності в інноваційно-технологічному зростанні національної економіки виділено основні функції (інноваційно-регенераційна, інвестиційно-стимулююча, забезпечувальна, трансформаційна, координаційна, ресурсно-акумуляційна, консолідаційна, процесно-стимулююча) та завдань, які вона покликана виконувати. Результати узагальнення наявних підходів дозволили сформувати авторський підхід до трактування дефініції «інфраструктура технологічної конкурентоспроможності». Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2021. Новікова М. М., Швед А. Б. Сучасні тенденції розвитку HR-менеджменту на підприємствах України (c. 127 - 133)
У статті досліджено сучасні тенденції розвитку HR-менеджменту на підприємствах України. Зазначено, що в сучасних економічних реаліях люди являють собою найбільш цінні активи будь-якого підприємства, оскільки від їхнього внеску залежить досягнення глобальних цілій розвитку. Тобто від рівня ефективності управління персоналом залежить конкурентоспроможність продукції та підприємства, фінансова стійкість і перспективи стратегічного розвитку. зазначено, що українські підприємства вимушені сьогодні шукати шляхи розв’язання проблеми відтоку високваліфікованих кадрів за кордон і налагоджувати систему управління персоналом на основі впровадження нових методів та інноваційних технологій у сфері кадрового менеджменту. Розглянуто вихідні положення управління персоналом та структуру HR-менеджменту підприємства. Зазначено, що HR-менеджмент завжди орієнтований на реалізацію компетентностей і професійних здібностей працівника та досягнення максимального внеску персоналу у продуктивність і розвиток підприємств. Тому для підвищення ефективності управління персоналом вітчизняним підприємствам необхідно переймати світовий досвід розвитку HR-менеджменту, розробки та реалізації HR-стратегій, які насправді дуже серйозно впливають на показники діяльності організації, та брати від них тільки саме краще. Наведено схему відповідності стратегії організації та HR-стратегії. Встановлено, що швидкі зміни у зовнішньому середовищі, впровадження сучасних технологій, ефективних форм організації виробництва змінили ставлення бізнесу до людини. Персонал перестав бути лише кадровим ресурсом, а став ключовим фактором успіху розвитку підприємства. Така роль людини у виробничому процесі зумовила необхідність пошуку та запровадження інноваційних підходів до управління персоналом. Зроблено висновок, що запровадження HR-менеджменту, формування і реалізація HR-стратегій на вітчизняних підприємствах дозволить значно підвищити ефективність бізнес-процесів та отримати конкурентні переваги, які дадуть змогу створити найкращі умови для розвитку. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2022. Ханін І. Г., Сопін Є. О. Загальні тенденції розвитку ринку електронних платіжних послуг і проблематика забезпечення економічної ефективності їх надання (c. 175 - 183)
У контексті розбудови цифрової економіки посилюється використання цифрових технологій у фінансовому секторі (FinTech) та для забезпечення платежів (PayTech). Інтенсивно розвивається світовий ринок електронних платіжних послуг (ЕПП), що актуалізує проблематику його ефективності. Метою дослідження є: визначення загальних тенденцій розвитку ринку ЕПП та основних проблем забезпечення економічної ефективності їх надання. Дослідження базується на аналітичному фреймі, який визначив блоки аналізу та послідовність матеріалу. Використано статистичний, структурний, функціональний, інституціональний, логіко-історичний аналіз. У роботі показано позитивну світову динаміку розвитку ринку ЕПП у тісному зв’язку з розвитком електронної комерції. Виокремлено структурні тенденції розвитку ринку ЕПП. Встановлено специфіку й обґрунтовано особливості функціонування цього ринку; акцентовано увагу на специфічності ринку ЕПП у ЄС та його елементах. Показано особливості формування систем регулювання ринку ЕПП, у тому числі у ЄС. Наголошується на розвитку ринку ЕПП в Україні та його інтеграції у міжнародний простір. Виокремлено стратегії надання ЕПП, типи стратегій розширення діяльності підприємств-надавачів цих послуг і стадії їх зростання. Визначення проблем ефективності надання ЕПП охопило: адаптацію до регуляторних вимог, конкурентоспроможність (визначено детермінанти), управління ризиками, інноваційну діяльність (визначено різновиди інновацій), створення платіжних екосистем. Результати мають теоретичну цінність, можуть бути використані у практичній діяльності надавачів ЕПП, у державному регулюванні цього ринку та підприємцями стартапів. У перспективі планується виокремити напрями підвищення рівня економічної ефективності надання ЕПП, що сприятиме розбудові цифрової економіки та матиме позитивні соціальні ефекти. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2022. Кондратенко Н. О., Чечетова Н. Ф., Оболенцева Л. В., Красноносова О. М. Теоретико-методичні основи стратегічного планування розвитку регіонів України (c. 93 - 99)
У статті узагальнено теоретико-методичні основи стратегічного планування розвитку регіонів України та розроблено механізм стратегічного планування (СП) розвитку територій. Встановлено, що стратегічне планування розвитку регіонів є дуже вагомим інструментом державного регулювання, який допомагає тримати усі необхідні економічні пропорції, забезпечує планомірне функціонування усіх ланок економічної системи суспільства. Для економіки України стратегічне планування є дуже актуальним і важливим, оскільки дозволяє прогнозувати процеси приватизації та демонополізації, формування різних форм володіння активами, наслідки технологічного оновлення виробництва та багато іншого. У міру стабілізації економіки поширюються можливості виявлення тенденцій та закономірностей регіонального розвитку, підвищується ступінь передбачуваності змін та поведінки різних суб’єктів господарювання. Зазначено, що у сучасному регіональному управлінні відчувається дефіцит в науковому забезпеченні концепцій розвитку, цільового планування регіонального господарства. Недостатньо розроблені технології формування сценаріїв соціально-економічного розвитку, а також інструменти державно-приватного партнерства. Вимагають подальшого теоретичного та методичного розроблення питання прикладного характеру, присвячені застосуванню в практиці стратегічного планування та механізму формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону. Зроблено висновок, що наявні проблеми підвищення ефективності стратегічного планування розвитку регіонів України можуть бути вирішені на основі впровадження дієвого механізму, який сьогодні знаходиться у стадії зародження. Запропонований механізм стратегічного планування розвитку територій дозволить як у теорії, так і на практиці покращити рівень якості життя населення, вплине на зниження рівня смертності, підвищить рівень екологічної безпеки, сприятиме розвитку пріоритетних галузей промисловості й взагалі підвищить конкурентоспроможність регіональних економічних систем. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2022. Крячко Є. М., Перепеліцин Г. Б. Обґрунтування стратегічних напрямів розвитку деревообробної промисловості країн світу (c. 4 - 11)
Для визначення стратегічних напрямів розвитку деревообробної промисловості країни пропонується структурно-логічна схема наукового дослідження, що містить у собі такі етапи: ідентифікація основних змістовних детермінант забезпечення розвитку деревообробної промисловості країн світу; оцінювання сировинного потенціалу та конкурентоспроможності деревообробної промисловості країн світу; моделювання впливу сировинного потенціалу на конкурентоспроможність деревообробної промисловості країн світу; визначення пріоритетних напрямів розвитку деревообробної промисловості країн світу. Здійснено інтегральне оцінювання сировинного потенціалу деревообробної промисловості країн світу за складовими: лісистість території, запаси деревостану, загальний обсяг виготовлення деревини, обсяг виготовлення ділової деревини, що дозволило визначити рівень і диспропорції розвитку забезпечення сировиною деревообробної промисловості країн світу. За значенням інтегрального показника сировинного потенціалу деревообробної промисловості у 2020 р. зі 36 країн світу до країн з високим рівнем сировинного потенціалу деревообробної промисловості було віднесено Фінляндію, Канаду, Швецію, Латвію, Естонію, а до держав з найнижчим рівнем – Грецію, Мексику, Італію, Китай, Нідерланди й Україну. Оцінено рівень конкурентоспроможності деревообробної промисловості України та країн світу. До країн-лідерів за рівнем конкурентоспроможності деревообробної промисловості у 2020 р. увійшли Бразилія, Росія, Україна, Канада, Фінляндія, а до країн з низьким рівнем конкурентоспроможності деревообробної промисловості віднесено Нідерланди, Грецію, Велику Британію, Корею, Японію та Італію. Проведений аналіз дозволяє рекомендувати для групи країн-лідерів за рівнем конкурентоспроможності деревообробної промисловості (в тому числі України) зосередити увагу на збільшенні експорту товарів деревообробки з високою доданою вартістю, таких як листові деревні матеріали. Здійснено моделювання впливу сировинного потенціалу на рівень конкурентоспроможності деревообробної промисловості країн світу. Визначено, що стратегічними напрямами розвитку деревообробної промисловості країн світу є збільшення випуску продукції з високою доданою вартістю та впровадження заходів щодо раціонального використання лісових ресурсів. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2023. Ястремська О. М. Управління скороченням браку продукції промислового підприємства: теоретичний і практичний аспекти (c. 111 - 129)
Конкурентоспроможність підприємств залежить не тільки від ефективного використання економічних ресурсів, просування бренду продукції, а й від задоволення потреб споживачів у якісній продукції. Тому суб’єкти господарювання повинні приділяти увагу виробництву продукції без відхилень від стандартів і норм, без браку, що дозволить їм вигравати у конкурентній боротьбі на ринку. Це підтверджує актуальність тематичної спрямованості статті та її своєчасність. Метою статті є узагальнення теоретичних понять процесу управління якістю продукції та розроблення рекомендацій на прикладі промислового підприємства потокового типу виробництва зі зменшення браку продукції. Об’єктом є процес управління якістю продукції та зменшенням браку. Предметом є теоретичні положення, методи, методичні та практичні рекомендації з управління якістю продукції промислових підприємств, спрямованих на зменшення відсотку бракованої. Основними методами, використаними у статті, є загальнонаукові методи пізнання: аналізу і синтезу, теоретичного узагальнення, монографічний, структурно-логічний та системний аналізи, спеціальні методи дослідження: статистичного аналізу, експертного опитування, правило Парето, метод Ісікави, графічний метод. Основними результатами, викладеними у статті, є такі. На основі узагальнення наукової літератури запропоновано визначення поняття якості. Під якістю доцільно розуміти забезпечення якості кожного виду економічного ресурсу, що дозволяє здійснити якісний перебіг бізнес-процесів і здійснити виробництво продукції, що задовольняє потреби споживачів і забезпечена їх платоспроможним попитом. Тобто продукція, яка має брак, за своїми технічними або якісним характеристиками не відповідає її стандарту і не здатна виконувати передбачувані функції. Бракованою може бути визнана продукція на будь-якій стадії виробництва і операціях виробничого циклу. На прикладі досліджуваного промислового підприємства розглянуто статистику невідповідності та браку продукції у найважливішому виробничому підрозділі, робота якого характеризується суттєвим відсотком браку, за поопераційним і вихідним контролем. За правилом Парето виявлено основні причини браку та побудовано діаграми Ісікави за найсуттєвішими двома причинами. Відповідно до діаграмами Ісікави запропоновано заходи з попередження невідповідності і браку продукції за двома основними причинами і п’ятьма розділами: обладнання; система контролю; персонал; сировина; умови праці. Розроблено уніфіковану типову послідовність визначення причин відхилень і браку за 16 етапами. Запропоновано використання методів навчання персоналу промислового підприємства для покращення якості продукції та зменшення браку. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2023. Якушко І. В. Роль фіскальної політики в забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки (c. 192 - 197)
У статті розглянуто питання ролі фіскальної політики в забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки. Зокрема, визначено сутність фіскальної політики та проаналізовано базові наукові підходи до розуміння вченими змісту конкурентоспроможності економіки. Обґрунтовано, що така конкурентоспроможність безпосередньо пов’язана з конкурентоспроможністю фіскальної системи. Розглядаючи структуру фіскальної системи та основні напрямки фіскальної політики, у статті було визначено, що вагому роль у формуванні такої політики відіграє податкова система. Обґрунтовано, що загальний рівень конкурентоспроможності економіки країни залежить частково й від ефективності податкової конкуренції в країні. З цією метою у статті поглиблено теоретичні положення розуміння сутності цього виду конкуренції, що реалізовано на основі аналізу сформованих у науковій літературі підходів до її розгляду. Загалом встановлено, що податкова конкуренція є в сучасних реаліях важливим та невід’ємним компонентом усього процесу формування належного рівня конкурентоспроможності країни на світових ринках товарів, послуг, сировини й особливо капіталу. Як засвідчує досвід багатьох країн, прозора й ефективно функціонуюча податкова система в країні сприяє залученню іноземних інвестицій до реального сектора господарства, зокрема у високотехнологічні сфери. При цьому конкретизовано специфічні риси такого виду конкуренції та з’ясовано, що конкурентоспроможність податкової системи визначається через компаративний аналіз її параметрів з показника функціонування податкових систем в інших країнах. Аналізуючи сутність фіскальної політики, особливості її розробки та реалізації, у статті розширено теоретичні засади онтологічного взаємозв’язку між такою політикою та загалом рівнем конкурентоспроможності національної економіки. Визначено, що, з одного боку, така політика є компонентною економічної політики держави і, відповідно, невід’ємною частиною господарських відносин, а з іншого – може активно впливати на функціонування інших підсистем та об’єктів, які мають здатність здійснювати зовнішній вплив на розвиток національного господарства. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2023. Пономаренко В. С., Малярець Л. М., Бараннік І. О., Балюк Ю. С. Положення концепції трансформації інноваційного розвитку експортно-імпортної діяльності суб’єктів господарювання у воєнних і повоєнних умовах (c. 87 - 98)
Метою статті є формування положень концепції трансформації інноваційного розвитку експортно-імпортної діяльності суб’єктів господарювання (ЕІДСГ) з урахуванням досліджень науковців і практиків, діючих законодавчих розпоряджень держави у сфері економіки, практики функціонування та розвитку цієї діяльності, обґрунтування доцільності реалізації цих положень у воєнних і повоєнних умовах. У статті коротко проаналізовано стан економіки в Україні в сучасних умовах. Наведено групування концепцій інноваційного розвитку за напрямами. Уточнено визначення поняття «розвиток», «інноваційний розвиток». Обґрунтовано такі положення концепції трансформації інноваційного розвитку експортно-імпортної діяльності суб’єктів господарювання в умовах обмеженості діяльності: 1) в умовах війни та в повоєнний час допомога розвинених країн і міжнародних організацій прискорюють інноваційний розвиток ЕІДСГ в Україні; 2) державне управління інвестиціями сприяє інноваційному розвитку експортно-імпортної діяльності; 3) трансформація інноваційного розвитку ЕІДСГ відбуватиметься в кілька етапів; 4) за допомогою інноваційного розвитку ЕІДСГ успішно реалізується системна економічна стратегія відновлення країни; 5) державна підтримка розвитку підприємницької діяльності сприяє інноваційному розвитку ЕІДСГ; 6) новими ознаками інноваційного розвитку ЕІДСГ є навчання шляхом експорту, цифровізація цієї діяльності, інноваційна конкурентоспроможність людського капіталу, збільшення інноваційно активних підприємств, диференціація походження інвестицій та перевірка їх чистоти, перехід у міжнародній торгівлі від практики off-shoring до friend-shoring, встановлення критеріїв для визначення дружніх інвестицій; 7) результати оцінки, аналізу, діагностики, моніторингу інноваційного розвитку ЕІДСГ створюють аналітичну основу інструментів страхування воєнних ризиків, що є однією з передумов залучення прямих іноземних інвестицій; 8) формування достатнього рівня експортно-імпортного потенціалу забезпечує інноваційний розвиток ЕІДСГ та її стійкість; 9) у процесі міжнародного науково-технічного співробітництва здійснюється інноваційний розвиток ЕІДСГ; 10) управління інноваційним розвитком ЕІДСГ полягає у виборі найкращого варіанта цього розвитку; 11) конкурентоспроможність забезпечує інноваційний розвиток ЕІДСГ. Означені положення створюють наукове підґрунтя для розроблення дієвих управлінських програм, заходів на всіх рівнях управління у воєнний і повоєнний час. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2023. Зварич І. Т., Зварич О. І. Вплив торговельно-економічних відносин України та Європейського Союзу на конкурентоспроможність вітчизняних суб’єктів господарювання (c. 16 - 23)
У статті висвітлено вплив торговельно-економічних відносин між Україною і Європейським Союзом на конкурентоспроможність вітчизняних компаній. При цьому із використанням системного та синергетичного підходів, методів аналізу і синтезу, індукції та дедукції, історичного, компаративного, порівняльного та контент-аналізу з’ясовано, що стосунки між ними розпочались у грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів як головуючої у ЄС держави у листі від його імені офіційно визнав незалежність України, політика якої із розбудови із ним довгострокових стосунків здійснюється на основі Закону України від 1 липня 2010 року «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», згідно із положеннями статті 11 якого «… забезпечення інтеграції України у європейський політичний, економічний та правовий простори» є однією із визначальних засад зовнішньої політики нашої держави. У результаті введення в дію Зони вільної торгівлі між Україною і ЄС наша держава отримала торговельні преференції у вигляді безмитних тарифних квот для 36 видів товарів, за чотирма видами із яких були встановлені додаткові обсяги їх поставки на європейські ринки. Водночас, незважаючи на винятково несприятливі економічні обставини, товарна структура експорту України до Євросоюзу залишається загалом сталою. Близько його третини займає продукція сільського господарства та харчової промисловості, на другому місці – чорні метали і вироби із них, на третьому – електричні та механічні машини. Що стосується послуг, то у структурі їх експорту поруч із переробкою різних матеріальних ресурсів переважають насамперед інформаційно-комунікаційні та транспортні. При цьому у 2020 році частина держав Європейського Союзу у зовнішній торгівлі України становила 40,7 %, отже, вона уникла такого принизливого для неї статусу, як сировинний придаток Європейського Союзу, та стала його повноцінним партнером у торгівлі товарами і послугами. Одночасно із цим, за підсумками 2022 року, загальні обсяги товарів із України до Євросоюзу зросли порівняно із 2021 роком на 4,2 % та досягли понад 28 млрд доларів США. Водночас із цим у цій роботі обґрунтовано, що, крім зовнішньої торгівлі, на конкурентоздатність вітчизняних підприємств впливають й інші чинники, а це потребує, щоб вони володіли належним для цього потенціалом, наявність якого дає можливість тому чи іншому суб’єкту господарювання у процесі його виробничої, комерційної або іншої діяльності створити відповідні конкурентні переваги, що, своєю чергою, забезпечує підвищення їх конкурентоспроможності. Врахування цього має винятково важливе значення для подальшого розширення підприємствами виробництва і на цій основі збільшення їх прибутків із метою їх спрямування на підвищення добробуту працюючих та їх родин, що є особливо важливим в умовах послідовної інтеграції України до Європейського Союзу. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2023. Рожко В. І. Теоретичні та практичні аспекти формування іміджу підприємства (c. 168 - 175)
Вітчизняна економіка на сьогодні переживає важкі часи. Такі явища, як пандемія, воєнний стан, дуже негативно вплинули на ефективність діяльності українських підприємств. Вітчизняні компанії змушені адаптуватися до сучасних реалій і знаходити шляхи до «виживання». Ведення бізнесу неможливе без постійної адаптації до змін ринкових умов. А успішність будь-якого підприємства залежить від багатьох факторів, насамперед від існуючого чи сформованого іміджу підприємства. Метою цієї статті було обґрунтування необхідності створення позитивного іміджу підприємства для підвищення його конкурентоспроможності. У статті розглянуто поняття «імідж підприємства». Проаналізовано наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів. Розкрито сучасний стан проблеми формування іміджу підприємства в кризових умовах. Показано, яким чином імідж підприємства впливає на конкурентоспроможність підприємства на прикладі бюро перекладів. Встановлено, що позитивний імідж дуже сильно впливає на конкурентоспроможність підприємства, тому недостатня увага до його формування і управління ним значно зменшує можливості функціонування підприємства. Позитивний імідж сприятиме зростанню уваги до індивідуальності й унікальності продукту або послуги, мінімізуватиме можливі негативні зміни у процесах ціноутворення, а також сприятиме реалізації конкурентоспроможності підприємства. У статті досліджено суть іміджу як чинника ефективного функціонування підприємства. Також досліджено суть поняття «імідж», проаналізовано сучасні наявні визначення в наукових джерелах. Запропоновано визначення поняття «імідж підприємства». Аргументовано важливість формування іміджу для ведення успішної діяльності підприємства. Визначено й аргументовано доцільність проведення аналізу зовнішніх умов діяльності підприємства у процесі формування та вдосконалення його іміджу. З’ясовано, що при виборі підприємства споживач орієнтується на його імідж, оскільки для того, щоб приймати рішення про покупку, розуміння того, що підприємство має позитивний імідж, дозволяє отримати чітке розуміння про високу якість товару чи послуги та інші конкурентні переваги. Обґрунтовано, що удосконалення іміджу підприємства дозволяє підвищити ефективність реклами та різних заходів щодо просування товару чи послуги, полегшить процес введення на ринок нових товарів чи послуг, підвищить конкурентоспроможність підприємства. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2023. Рожко В. І., Хлистун А. А. Моделювання бізнес-процесів у сучасному бізнес-середовищі (c. 159 - 164)
В умовах жорсткої конкуренції майже у всіх галузях підприємницької діяльності постає надзвичайно важливе завдання – моделювання бізнес-процесів у сучасному бізнес-середовищі. У статті досліджено аспекти управління та моделювання бізнес-процесів. Було проаналізовано методи та сучасні інструменти моделювання щодо удосконалення та автоматизації бізнес-процесів. Визначено необхідність використання моделювання бізнес-процесів та їх вплив на ефективність і конкурентоспроможність підприємств. Таким чином, у дослідженні визначається економічна доцільність використання моделювання бізнес-процесів у контексті сучасного конкурентного середовища та його вплив на підвищення ефективності та збільшення конкурентоспроможності компаній. З використанням практичного досвіду іноземних компаній запропоновано методичні рекомендації щодо впровадження моделювання бізнес-процесів в управління компанії з необхідності комплексного підходу до організаційного управління. Окрему увагу приділено детальному вивченню досвіду застосування моделювання бізнес-процесів на іноземних підприємствах, що зараз є безумовними лідерами на ринку. Завдяки досвіду таких компаній дослідження розкриває практичні переваги та виклики використання моделювання для досягнення оптимальної ефективності бізнесу та підвищення його конкурентоздатності. Результати дослідження свідчать про те, що компанії, які успішно впроваджують моделювання бізнес-процесів, мають можливість ефективно адаптуватися до змін в оточуючому середовищі, оперативно впроваджувати покращення та інновації. Це робить їх не тільки більш конкурентоздатними, але й стійкими до викликів ринку. Отже, використання моделювання бізнес-процесів стає стратегічним інструментом, що сприяє підвищенню оперативної ефективності підприємства та забезпеченню його успішності в умовах сучасної конкурентної боротьби. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2024. Рожко В. І., Альошин Д. Д. Дослідження та удосконалення конкурентних переваг підприємства (c. 84 - 89)
У науковій літературі існує різноманіття підходів до визначення сутності конкурентних переваг. Загальновідомою є дефініція конкурентних переваг як характеристик, споживчих властивостей товару або бренду, що надають підприємству перевагу перед його конкурентами. Ця перевага може бути досягнута через надання споживачам більших благ, будь то завдяки реалізації більш доступної продукції або пропозиції високоякісних товарів із додатковими послугами, але за порівняно вищими цінами. Забезпечення конкурентних переваг є важливим аспектом стратегічного управління підприємством у конкурентному середовищі. Різноманітність підходів до визначення сутності цієї категорії свідчить про її багатогранний характер. Формування конкурентних переваг на підприємстві може бути досягнуто шляхом раціоналізації собівартості продукції, високого рівня диференціації товарів, розумного сегментування ринку, впровадження нововведень і швидкого реагування на потреби ринку. Значущими чинниками для забезпечення конкурентних переваг на підприємстві є також підвищений рівень продуктивності праці та кваліфікації персоналу, якість і технічний рівень виготовленої продукції, управлінська експертиза та стратегічне мислення на всіх рівнях управління. Важливими факторами, які впливають на конкурентоспроможність, є також гарантійне та післягарантійне обслуговування, реклама, імідж виробника та ситуація на ринку, включаючи коливання попиту. Процес забезпечення конкурентних переваг вимагає від підприємства виявлення соціальної взаємодії в ринковому середовищі, зокрема, реагування на критику, здатність до навчання, комунікації та утримання зв'язків з зацікавленими сторонами. Це створює передумови для ефективного розвитку підприємства. У процесі забезпечення конкурентних переваг важливо акцентувати увагу на новаціях, що дозволяють отримати конкурентну перевагу, таких як нові технології, зміни в запитах споживачів, вартість виробництва та наявність компонентів. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
|
УКР
ENG