Напрями розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства в стратегічному контексті
Серняк І. І., Серняк О. І.

Серняк І. І., Серняк О. І. Напрями розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства в стратегічному контексті. Проблеми економіки. 2025. №4. C. 262–269.
https://doi.org/10.32983/2222-0712-2025-4-262-269

Розділ: Економіка та управління підприємствами

УДК 005.96:331.108.2:005.21

Анотація:
У статті досліджено проблематику розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства в стратегічному контексті в умовах трансформації економіки, цифровізації управлінських процесів та зростання ролі людського капіталу як ключового чинника забезпечення конкурентоспроможності та сталого розвитку підприємств. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від фрагментарного використання соціальних інструментів управління персоналом до їх системної інтеграції у корпоративну стратегію підприємства, що дозволяє підвищити ефективність управлінських рішень і рівень адаптивності організації до змін зовнішнього середовища. Метою статті є обґрунтування теоретичних і методичних підходів до формування та реалізації стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства, а також розроблення інструментарію вибору оптимальної стратегії з урахуванням багатокритеріального характеру соціально-економічних процесів у сфері управління персоналом. Для досягнення поставленої мети у статті використано системний підхід, методи аналізу та синтезу, узагальнення, економіко-математичне моделювання та метод експертних оцінок. У результаті дослідження встановлено, що соціальний інструментарій управління персоналом доцільно розглядати як цілісну стратегічну систему, яка охоплює мотиваційні, соціально-психологічні, комунікативні та організаційні механізми впливу на трудову поведінку працівників. Обґрунтовано, що інтеграція стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом у загальну стратегію підприємства сприяє зростанню продуктивності праці, підвищенню інноваційної активності персоналу, покращенню морально-психологічного клімату в колективі, зниженню рівня плинності кадрів і зростанню лояльності працівників. Запропоновано багатокритеріальний підхід до вибору оптимальної стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом, який поєднує кількісні показники ефективності з якісними експертними оцінками, що дозволяє враховувати як економічні, так і соціально-психологічні аспекти управління персоналом. Зроблено висновок, що впровадження адаптивних стратегій розвитку соціального інструментарію управління персоналом є важливою передумовою забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства в умовах невизначеності. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання в діяльності підприємств різних галузей економіки при формуванні стратегій управління персоналом. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною апробацією запропонованих підходів та розвитком цифрових інструментів підтримки стратегічного управління людськими ресурсами.

Ключові слова: соціальний інструментарій управління персоналом, стратегічне управління, людський капітал, кадрова стратегія, ефективність управління персоналом, багатокритеріальне моделювання.

Рис.: 1. Табл.: 1. Формул: 12. Бібл.: 11.

Серняк Ірина Ігорівна – кандидат економічних наук, доцент, кафедра міжнародних економічних відносин, Карпатський національний університет імені Василя Стефаника (вул. Шевченка, 57, Івано-Франківськ, 76018, Україна)
Email: ira_sernyak@ukr.net
Серняк Олег Ігорьович – кандидат наук з державного управління, доцент, доцент, кафедра публічного управління, адміністрування і національної безпеки, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (вул. Карпатська, 15, Івано-Франківськ, 76018, Україна)
Email: oleh_sernyak@ukr.net

Список використаних у статті джерел

Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. Київ : Знання, 2011. 254 с.
Колот А. М. Еволюція ролі держави та інструментарію її впливу на розвиток соціально-трудової сфери. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. 2011. № 1. С. 5–13.
Кубарева В С. Сутність стратегічного управління підприємством. Логістика. 2012. № 749. Р. 55–60. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/197237507.pdf
Савченко В. А. Використання результатів атестації в управлінні розвитком персоналу. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. 2011. № 1. С. 33–38.
Чибісов Ю. В., Шульга Ю. С. Застосування методів багатокритеріальної оптимізації для вирішення задачі розподілу вагонів по вантажним фронтам. Транспортні системи та технології перевезень. 2014. Вип. 7. С. 65–72.
Armstrong M. Armstrong’s Handbook of Human Resource Management Practice. 16th ed. London : Kogan Page, 2023. URL: https://www.koganpage.com/hr-learning-development/armstrong-s-handbook-of-human-resource-management-practice-9781398606630
Becker G. S. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis. Chicago: University of Chicago Press, 1993. URL: https://press.uchicago.edu/ucp/books/book/chicago/H/bo3684031.html
Boxall P., Purcell J. Strategy and Human Resource Management. 5th ed. Bloomsbury Publishing, 2022. 360 p. URL: https://www.bloomsburyonlineresources.com/strategy-and-human-resource-management-5e
Global Human Capital Trends 2023 // Deloitte. URL: https://www.deloitte.com/nz/en/about/media-room/deloitte-2023-global-human-capital-trends-report.html
Freeman R. E. Strategic Management: A Stakeholder Approach. Cambridge University Press, 2015. URL: https://doi.org/10.1017/CBO9781139192675
Porter M. E., Kramer M. R. Creating Shared Value. Harvard Business Review, 2011. URL: https://hbr.org/2011/01/the-big-idea-creating-shared-value